• Леся(Стаття підготована за сприяння Міжнародного фонду “Відродження”)

    Українці в очікуванні Вільнюського саміту, що відбудеться в кінці листопада цього року. За різними соціологічними опитуваннями, кількість прихильників європейської інтеграції в Україні становить 50  і більше відсотків.
    Така налаштованість українців пояснюється не лише бажанням жити за стандартами Європейського Союзу, а й очевидним для кожного нашого громадянина зверхнім та великоімперським ставленням Росії до України. Нарешті українці почали усвідомлювати, що із тоталітарним, схильним до манії величі Путіним, майбутнього немає. З одного боку, шкода, що йому довелося вдатися до таких категоричних форм тиску, як торгівельна війна та відверте залякування українців, щоб вони зрозуміли, ким є він і його держава, а з іншого – добре, що хоч через такі дії ми робимо для себе категоричні висновки, сподіваюсь, ще й довготривалі. Та все таки варто наголосити, що глобальні зовнішньополітичні вибори держави не повинні бути ситуативні та будуватись за принципом противаги та емоційності. Адже зовнішньополітичний пріоритет – це вибір майбутнього країни, а тривале дотримання цього пріоритету – запорука успішного майбутнього.
    Отже, з «благодійником» Путіним все зрозуміло,  а от що стосується європейської інтеграції – питань є ще чимало. В першу чергу, варто наголосити, що підписання Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом ще не є гарантом вступу України до ЄС. Це – дуже важливий момент. Адже деякі аналітики намагаються спекулювати цією Угодою і подавати її підписання як те, що ми потрібні ЄС більше, ніж ЄС – нам, а також наголошують на невідворотній економічній, політичній і соціальній залежності нашої держави від ЄС. Насправді ані Угода, ані саме членство в ЄС не обмежують суверенність держави, а передбачають взаємні права та обов’язки.
    Угода про асоціацію – це тільки поглиблення співпраці і перелік завдань, які стоять перед Україною, які вона повинна виконати, якщо бажає стати повноправним членом ЄС. Тому, якщо цей документ буде підписаний у Вільнюсі цього року, перемогу святкувати ще надто рано, адже Туреччина підписала подібний документ ще у 1963 року, але і досі не стала членом Європейського Союзу. Це пов’язано з тим, що країна, в першу чергу, не виконала поставлених перед нею завдань, адже ЄС приймає мінімально ризиковані економіки. По-друге, Туреччина значно відрізняється від ЄС культурно-ментально, але цього фактору Україні боятися немає потреби, тож перед нами стоїть чітке завдання – соціально-економічне та політичне виконання поставлених умов. Що ж у кінцевому результаті дасть Україні членство в ЄС та з якими ризиками і недоліками може зіштовхнутися наша держава?
    Розглянемо спочатку можливі ризики та недоліки.
    Надто дорогі харчі та продовольство загалом. З самого початку при вступі до ЄС економіка країни може бути ще не повністю адаптована до нових умов існування в рамках економік розвинутих країн ЄС. З такою ситуацією зіштовхнулась свого часу Румунія, коли після вступу до ЄС необхідно було дещо підняти ціни на більшість видів товарів, щоб не створювати надто великий ціновий розрив на внутрішньому ринку Союзу, але, разом з тим, економіка країни не дозволяла відповідно підняти зарплати та пенсії. Були часті випадки, коли румуни із прикордонних територій приїжджали купувати харчі в Чернівецьку область. Згодом ситуація стабілізувалася.
    Відтік робочої сили та «мізків» у Європу. Цей недолік актуальний для країн, які долучилися до Євросоюзу у 2004 та 2007 році. Це держави – наші найближчі сусіди та країни Прибалтики. При відкритті кордонів для руху людей є великий ризик, що чимало молоді та осіб середнього віку скористаються нагодою пошуку краще оплачуваної роботи та соціального захисту у розвинутіших країнах. У цьому випадку держава-претендент на членство в ЄС повинна випередити такий процес, особливо щодо відтоку «мізків» з країни. Це не означає, що країна повинна фізично стримувати науковців та високотехнологічні кадри. По-перше, для них мають бути створені умови роботи, наближені до умов в ЄС, по-друге, якщо країна цього поки що зробити не може сама, то повинна спільно з ЄС розробити проекти, які б, фінансуючись і Союзом, і країною-претендентом, були б цікаві та вигідні для обох сторін та дозволяли б фахівцям не покидати дому.
    Космополітизм, руйнування етнічних традицій. Цей недолік вступу до ЄС першим виділяють націоналістичні, праві сили різних країн. З одного боку, в ньому є сенс. Адже ЄС пропагує поняття «громадянина Європи», а вже потім самоідентифікацію як громадянина певної країни. ЄС намагається відстоювати загальнолюдські цінності демократичних свобод, і не пропагує збереження етнічної самобутності та традицій. Про це особливо багато пишуть німецькі аналітики (більш детально розглянемо цю проблему окремо в наступних випусках). З іншого боку, як показує досвід Румунії та Польщі, вступ до ЄС  не тільки не стер національного характеру, а посприяв його кристалізації, адже входження до євроспільноти громадяни цих країн сприйняли як особисту та державну перемогу, зросло відчуття внутрішньої гордості за націю та країну.
    З-поміж основних переваг можемо виокремити наступні.
    Підвищення соціальних стандартів – ріст зарплат, пенсій. Вступ до Європейського Союзу безперечно супроводжується збільшенням зарплати та пенсії, адже ЄС висуває жорсткі економічні вимоги до країн-претендентів. Разом з тим, це не означає, що в нових державах-членах зарплати автоматично стають, як в Німеччині чи  Франції.
    Зменшення корумпованості. Для ЄС це важливо не тільки з міркувань дотримання демократичних принципів всередині держави-члена, а й для створення в новій державі-члені безпечних умов для інвестицій та інших проектів.
    Налагодження системи правосуддя. Ця категорія є не лише однією з умов членства в ЄС, а це один із важливих критеріїв самого початку поглиблення стосунків між сторонами ще на рівні Угоди про асоціацію. Справедливість правосуддя гарантує, що країна, у даному випадку, Україна, яка пройшла тоталітарний етап розвитку, відмовляється від деспотичних, антилюдських та антигуманних методів покарання людей.
    Вільне пересування без віз і кордонів. Вступ до ЄС супроводжується принципом «вільного пересування людей, товарів та капіталу». Кожен із аспектів такого пересування є вкрай важливим, адже капітал – це додаткові інвестиції, товар – це можливість налагоджувати свій бізнес за кордоном та можливість мати в своїй країні доступ до якісних товарів. Вільне пересування людей важливе не тільки у туристичному аспекті, це ще й можливість присутності українців у багатьох економічних, соціальних та культурних проектах і ініціативах Європи.
    Підвищення конкурентоздатності товарів. Цей критерій можна вважати і вимогою ЄС для вступу і невід’ємною складовою внутрішньої саморегуляції товаровиробництва країни, адже держава повинна розуміти – у нових європейських умовах економіка працюватиме, якщо товари будуть приблизно однакової якості з товарами таких країн, як Німеччина чи Франція. Технологізація виробництва, безперечно, йде на користь державі, адже вона стає вагомим гравцем на міжнародному ринку, відкриваються можливості для більшого поповнення бюджету країни, відповідно, з’являються кошти для підвищення соціальних стандартів життя – пенсій, зарплат, переобладнання медичної галузі тощо.
    Спільний захист від зовнішнього ворога. Об’єднана Європа передбачає і об’єднаний захист територіальної цілісності держав-членів.
    Закриття питання проблемних прикордонних зон. Перед вступом до ЄС бажано, щоб країна-претендент мала чітко зафіксовані кордони та не було спірних територій з сусідніми країнами, тобто держава повинна звести до мінімуму можливість виникнення військових, прикордонних чи загальнодержавних конфліктів. Таким чином ЄС намагається захищати країни-члени, щоб через одну не постраждали всі союзники. З іншого боку, сама країна-претендент, виконуючи цю вимогу, позбувається зайвих конфліктних ситуацій.
    Таким чином, ваги недоліків та переваг вступу до ЄС перехиляються на користь останніх, але щоб отримати ці переваги, перед українцями стоїть ще довгий шлях спільної, кропіткої та послідовної роботи.
     Леся Воронюк-Волошина
    “Буковинське віче”

    про євроінтеграційний досвід Польщі і Румунії читайте тут: http://bukviche.com/strachy-ta-radoci-rumunii/ і тут http://bukviche.com/cho-mae-polca-vid-es/

    Posted by admin @ 9:44 pm

  • Напишіть відгук

    Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

    Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>